Журналі́стика — це соціальний інститут, створений з метою забезпечення всебічного й об'єктивного інформування всіх суб'єктів суспільного життя про соціальну дійсність, що необхідне для оптимального функціонування всіх інших соціальних інститутів і суспільства в цілому як саморегульованої системи.
Соціальна місія журналістики полягає у формуванні громадської думки та управлінні масовими емоціями. Функціонування журналістики забезпечується в сучасному світі через її інфраструктуру, яка складається з технічних, інформаційних, організаційно-управлінських та навчальних закладів та установ.
Під журналістикою розуміють також практику збору, інтерпретації інформації про події, теми і тенденції сучасного життя, її уявлення в різних жанрах і формах, і подальшого розповсюдження на масову аудиторію.
Журналістика інституційно є частиною полісистеми засобів масової інформації, тобто входить у багатофункціональні інститути суспільства, такі, як: преса, телебачення, радіо, інтернет та ін.
З точки зору суспільних інтересів, журналістика адаптує частину науково-практичного знання даних груп для сприйняття масовою свідомістю з метою прийняття іншими соціальними групами моделей поведінки, ідеології (культури, моралі, етики, естетики) та способів розвитку.
Частина дослідників вважає, що існують два основних напрямки журналістики — журналістика дослідження і журналістика розслідування. Журналіст дослідник, як правило працює з відкритими (доступними) джерелами інформації, в розслідуванні журналіст вторгається в область закритої (не доступної) інформації. Відповідно методики роботи в тому й іншому напрямках різні. У демократичних країнах журналістів-розслідувачів прийнято називати «ланцюговими псами демократії», або «розгрібачами бруду». Слід зазначити, що біполярний підхід до напрямів журналістики сьогодні заперечується і визнається спрощеним.
Журналістика як наука — система художніх, культурологічних, історичних, соціологічних та ін дисциплін, що охоплює повний цикл створення і управління практичною журналістикою в суспільстві, її впливу на зміни суспільних процесів.
Слово журналістика введено в російську мову Миколою Польовим. Людину, що професійно займається журналістикою, прийнято називати журналістом.
Журналістика включає:
* Систему творів, підготовлених у певних жанрах і формах для розміщення у засобах масової інформації; * Комунікаційний інститут суспільства, який організаційно складається із мережі профільних установ; * Сукупність творчих професій, необхідних для збирання, відбору, опрацювання, творення, розповсюдження соціальної інформації масовій аудиторії. * Спеціальні носії соціально-масової інформації (преса, телебачення, радіо, Інтернет).
ТИПИ ЖУРНАЛІСТИКИ: цифрова, паперова, зображально-звукова, звукова, зображальна (комбінована).
громадянська журналістика (новий підвид інтернетної журн-ки, де репортером може стати будь-хто, хто розміщує суспільно-важливу інформацію в своєму блозі, публічному відео- чи фотосервері, профілі в соціальних мережах)
* агентська (для інформаційних агентств) * фотографічна (таблоїди тощо) * кінематографічна (кіноканал, кінохроніка, кіножурнал, кінопрограма тощо)
Тематичні спеціалізації журналістики:
* соціальна журналістика; * політична журналістика; * ділова журналістика; * комерційна; * некомерційна; * міжнародна журналістика; * аграрна журналістика; * спортивна журналістика; * наукова журналістика; * правнича журналістика; * медична журналістика; * релігійна; * інша галузева журналістика
Корінням журналістика йде до протожурналістики. Політичну інформацію в Середньовіччя доставляли глашатаї, герольди, кур'єри та вісники, які зачитували укази, реляції і рескрипти, іноді з авторськими коментарями. Почасти тому в сучасній журналістиці назви газет і журналів нагадують про цих гінців: «Кур'єр ЮНЕСКО», Daily Herald (герольд), «Московський вісник», Chicago Tribune (трибуна — місце для промов), "Форум" (площа в Римі, де проходила агора — народне зібрання) і т. д.
Relation aller Fürnemmen und gedenckwürdigen Historien, опублікована в 1605 у в Страсбургзі і вважається першою газетою. Першим успішним щоденним виданням англійською мовою була британська газета The Daily Courant, яку бачив світ з 1702 по 1735 ий.[1] З часом преса оформилася як впливовий соціальний інструмент під титулом Четверта влада.[2]
За чотири століття існування журналістика довела свою спроможність забезпечувати саморегулювання суспільства, міцно увійшла до механізмів суспільного самоуправління, стала щонайважливішим суб'єктом соціального управління. У тоталітарному суспільстві роль журналістики зводиться до агітації і пропаганди, тобто передавання готової, створюваної в партійних комітетах інформаційної продукції споживачам. У вільному демократичному суспільстві роль журналістики незмірно зростає, вона сама перетворюється на "фабрику новин", її працівники самі збирають, обробляють і виготовляють інформацію, без якої неможливе існування жодного іншого суб'єкта суспільної дійсності. Таке велике значення журналістики як соціального інституту сьогодні.
.jpg)